Жило-было краткое причастие. Оно было маленького роста, потому что у него в суффиксе была всего одна буква –Н. Это очень расстраивало краткое причастие, ведь ему так хотелось подрасти еще хотя бы на одну букву –Н в суффиксе.
Поэтому краткое причастие обратилось к Его Величеству Грамматике с просьбой изменить суффикс –Н на –НН. Выслушав краткое причастие, Грамматика согласилась выполнить его просьбу при условии, что оно найдет себе друзей, которые ему в этом будут помогать.
Так краткое причастие отправилось в удивительную страну Орфографию на поиски друзей. Эта страна находилась на большом острове, который омывал океан Знаний.
Сначала краткое причастие попало в город Приставок. Выслушав просьбу краткого причастия, все приставки с радостью согласились ему помочь. Теперь если краткое причастие будет писаться с приставкой, в его суффиксе будет две буквы –НН.
Лишь одна несговорчивая приставка НЕ- не согласилась помочь краткому причастию. «Не-не-не, - сказала она. – Не хочу и не буду ему помогать».
Но краткое причастие не обиделось и отправилось дальше на поиски новых друзей.
Дорога завела краткое причастие в дремучий лес, на опушке которого были два хутора. В одном хуторе жили слова, заканчивающиеся на –ОВАННЫЙ, а в другом на –ЕВАННЫЙ. Они тоже подружились с кратким причастием и решили ему помочь немного подрасти.
Но нашлось в каждом хуторе и по одному слову-исключению, которые отказались помочь краткому причастию. Это были слова КОВАНЫЙ и ЖЕВАНЫЙ, - они не захотели, чтобы в их суффиксах было две буквы –НН.
Причастие не стало их уговаривать, потому что у него теперь и так было много друзе, а впереди лежала долгая дорога. Распрощавшись с новыми друзьями, краткое причастие отправилось дальше в путь.
В лесу оно встретило Зависимое слово, которое заблудилось и никак не могло найти дорогу домой. Краткое причастие помогло Зависимому слову выйти из лесу. По дороге они познакомились и подружились. Зависимое слово было так благодарно краткому причастию за помощь, что решило ответить ему тем же. Теперь, когда Причастие и Зависимое слово идут рядом, в суффикс причастия всегда пишется –НН.
Выйдя из леса, краткое причастие увидело горы Морфологии. В них брала свое начало река Правописания. Пройдя вдоль этой реки, краткое причастие пришло в город Глагола. Река разделяла это город на две стороны. С одной стороны жили глаголы Совершенного вида, а с другой Несовершенного вида.
Глаголы Несовершенного вида оказались не только несовершенными друзьями, но и очень недружелюбными. Они даже не пустили краткое причастие на свою территорию.
Зато глаголы Совершенного вида были рады знакомству с причастием и согласились ему помочь увеличить суффикс.
Так закончилось удивительное путешествие краткого причастия по стране Орфографии, в результате которого оно нашло себе новых друзей и с их помощью поменяло суффикс –Н на –НН.
Комментарий автора: Когда-то давно написала эту сказку, чтобы помочь сыну разобраться с правописанием краткого причастия.
А еще мы нарисовали на ватмане карту этого путешествия. Было классно.
Может, кому-то пригодится:)
Тихонова Марина,
Симферополь
Дай, Бог, мне тему для стиха,
Чтобы уверенной рукою
Ложилась за строкой строка,
Что мне подарена Тобою.
Слова, Господь, мне подбери,
Чтобы за сердце задевали,
Людей к Иисусу бы вели,
Глаза на Бога открывали.
Люблю Господа и стараюсь жить так, как Он учит.
Мой девиз: В главноем - единство, во второстепенном - свобода, во всем - любовь!
Член Союза христианских писателей Украины
Любое копирование и распространение работ ТОЛЬКО с
письменного согласования с автором.
Сборник рассказов "Выход есть!" и "Алешкины истории" можно заказать по удобным вам адресам: http://www.bible.org.ru/page.php?id=9
Также вышел сборник рассказов "Открытыми глазами"
В 2014 г. вышли "Сказки старого пруда"
СЛАВА БОГУ!!!
Прочитано 11723 раза. Голосов 13. Средняя оценка: 4,62
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
Поэзия : Молитва - Валентина Солдатова В 1991 году мое сердце остановилось, я улетела, через несколько секунд вернулась, на то была воля Божья... Поэтому на все, что происходит на земле, я смотрю со стороны.
